ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ПРИЗНАЧЕННЯ
- Надмірна маса тіла (індекс маси тіла >25), ожиріння (індекс маси тіла >30) - диференційна діагностика ожиріння.
- Підозра на генетичний дефіцит лептину (раннє виникнення вираженого ожиріння).
- Оцінка ризику розвитку ЦД 2-го типу (цукрового діабету 2 типу) при наявності факторів ризику – метаболічний синдром, спадкова схильність до ЦД 2-го типу, наявності в анамнезі гестаційного діабету, малорухливий спосіб життя.
- Оцінка ризику розвитку ІХС (ішемічної хвороби серця) при наявності факторів ризику - чоловіча стать, спадкова схильність до ІХС, куріння, високий рівень холестерину, ЛПНЩ, гомоцистеїну, С-реактивного білку, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет.
- Порушення менструального циклу у жінок репродуктивного віку - диференційна діагностика вторинної аменореї (особливо гіпоталамічної аменореї на фоні інтенсивних фізичних навантажень, стресу, голодування, анорексії).
- Порушення репродуктивної функції на фоні зниженого харчування, надмірних фізичних навантажень.
- Рецидивуючі тромбози.
КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Лептин - пептидний гормон, що регулює енергетичні, нейроендокринні та метаболічні процеси в організмі людини.
Переважно синтезується жировими клітинами і ентероцитами в тонкій кишці. Пригнічує відчуття голоду, що, своєю чергою, зменшує накопичення жиру в адипоцитах (жирових клітинах). У нормі підвищення концентрації лептину відбувається після рясної їжі та супроводжується зниженням апетиту. Основний фізіологічний ефект цього гормону проявляється у зменшенні споживання поживних речовин та збільшенні затрат енергії. Взаємодія лептину з його рецепторами в гіпоталамусі стимулює виникнення нервових сигналів до ділянок мозку, що регулюють апетит.
Впливаючи на центри мотивації прийому їжі і почуття задоволення від їжі, бере участь у формуванні відчуття насичення. Активує симпатичну нервову систему, що призводить до збільшення артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та термогенезу в білій жировій тканини. Внаслідок цього велика кількість енергії, що запасається у формі жирів, може бути перетворена у тепло. Хоча регуляція запасів жиру вважається основною функцією лептину, він також відіграє роль в інших фізіологічних процесах. Багато додаткових функцій лептину знаходяться на стадії вивчення.
Концентрація лептину залежить від кількості та розміру адипоцитів (жирової тканини). Під час голодування кількість лептину в крові зменшується, що викликає збільшення споживання їжі, а також більш ефективне використання енергії. Зокрема зменшується термогенез і мобілізація жирів. Ймовірно лептинова сигнальна система виникла у тварин саме для пристосування активності та метаболізму до умов голодування. До інших наслідків зменшення кількості цього гормону належить пригнічення виділення тироїдних гормонів, внаслідок чого сповільнюється базальний метаболізм, зменшення рівня статевих гормонів (запобігання розмноженню), активація продукції глюкокортикоїдів. Таким чином, знижуючи енергетичні затрати та підвищуючи використання внутрішніх ресурсів, зменшена концентрація лептину покликана допомогти пережити періоди нестачі їжі.
Концентрація лептину прямо пропорційна масі жирової тканини і характеризує енергетичні запаси організму.
Виснаження енергетичних запасів (внаслідок голодування, інтенсивних фізичних навантажень) супроводжується зниженням концентрації лептину, що провокує характерні нейроендокринні зміни: зниження рівня тироксину (зниження температури тіла та метаболізму, відчуття холоду, уповільнення реакцій), підвищення рівня гормонів стресу соматотропіну, адреналіну, глюкокортикоїдів (посилення ліполізу та глюконеогенезу в печінці, гіпертригліцеридемія та гіперглікемія) та зниження рівня статевих гормонів (характерна ознака – вторинна
аменорея та ановуляція, а також остеопороз). Гіпоталамічна аменорея зустрічається у 3-8.5% пацієнток у віці 13 - 44 років. Вона супроводжується дефіцитом ФСГ та ЛГ, зниженням рівня статевих гормонів та ановуляцією. Однією з причин гіпоталамічної аменореї є дефіцит лептину. Вимірювання рівня лептину може бути використане для виявлення причин вторинної аменореї, а також для визначення тактики лікування жіночого безпліддя.
Спадковий дефіцит цього гормону виникає через мутації в його гені. За відсутності впливу лептину на апетит люди відчувають постійний голод і швидко набирають вагу. Пацієнти з цим вродженим дефектом характеризуються вираженим ожирінням, що розвивається вже в дитячому віці, гіпотиреозом, гіпогонадизмом і затримкою статевого розвитку. Незважаючи на те, що вроджений дефіцит лептину зустрічається рідко (5-6% людей з ожирінням), його слід враховувати при діагностиці ожиріння, оскільки застосування екзогенного лептину у таких пацієнтів значно знижує вагу та нормалізує рівень статевих гормонів. Проте переважна більшість пацієнтів з ожирінням має надлишок лептину. Це спостерігається тому, що при ожирінні відбувається зниження чутливості рецепторів лептину (аналогічно резистентності до інсуліну при діабеті 2 типу), що призводить до нездатності формування
відчуття ситості. Людина відчуває голод навіть за адекватних фізіологічних витрат енергії. У нормі лептин незалежно від ефекту інсуліну посилює утилізацію глюкози периферичними тканинами та окислення жирних кислот у печінці, збільшує чутливість периферичних тканин до інсуліну та знижує його секрецію бета-клітинами підшлункової залози. У зв'язку з цим за наявності резистентності до лептину часто розвивається й інсулінорезистентність, порушується утилізація глюкози та зростає ризик розвитку цукрового діабету 2-го типу, тому вимірювання концентрації лептину може бути використане для оцінки ризику розвитку цього захворювання.
Надлишок лептину призводить до зменшення секреції інсуліну (викликає резистентність скелетних м'язів та жирової тканини до його впливу), пригнічує дію інсуліну на клітини печінки, що призводить до ще більшого підвищення глюкози при діабеті II типу. Крім того, високий рівень лептину створює високу ймовірність тромбозу.
Дослідження показують, що тромб починає утворюватися в результаті особливої взаємодії між лептином та рецепторами до нього, розташованими на тромбоцитах (клітинах, відповідальних за згортання крові).
Встановлено, що зв'язок між кількістю лептину та захворюваннями серцево-судинної системи існує незалежно від інших факторів ризику, таких як куріння, високий рівень холестерину та високий кров'яний тиск.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Результати лабораторних досліджень не являються діагнозом. Інформацію з цього розділу не можна використовувати для самодіагностики і самолікування. Діагноз встановлює лікар, використовуючи як результати цього аналізу, так й інформацію з інших джерел (клінічна картина, історія хвороби, інші додаткові обстеження).
Одиниці виміру: нг/мл (нанограм на мілілітр).
Межа визначення: 0.5-100 нг/мл.
Результати оцінюють в залежності від статі. Фізіологічна (нормальна) концентрація лептину у жінок вища, ніж у чоловіків.
Рівень лептину в крові натще в значній мірі корелює з масою тіла. Тому при інтерпретації результатів необхідно враховувати індекс маси тіла (кг/м2). Індекс маси тіла (ІМТ, англ. BMI, body mass index) - величина, що дозволяє оцінити ступінь відповідності ваги людини до її зросту, й тим самим, непрямо оцінити, чи є маса недостатньою, нормальною, надмірною. ІМТ (кг/м2) – розрахункова величина, що обчислюється за формулою: m (маса тіла, кг) / h2 (зріст (м) в квадраті. За значенням ІМТ популяцію поділяють на кілька категорій: <18.5 - недостатня маса; 18.5-24.9 – норма; 25-29.9 – надлишкова вага, передожиріння; >30 – ожиріння (І ступеня 30-34.9, ІІ ступеня 35-39.9; ІІІ ступеня >40). Наведена класифікація може застосовуватися лише для дорослих.
Орієнтовні середні значення концентрації лептину у дорослих (18-65 років) з надлишковою масою тіла:
| ІМТ, кг/м2 | Лептин у сироватці крові натще (нг/мл), медіана (середнє значення) |
| 25-30 | чоловіки 7.5; жінки 35.3 |
| >30 | чоловіки 20.1; жінки 77.2 |
Референсні значення (для осіб без ознак надлишкової ваги)
| Стать | Лептин у сироватці крові натще (нг/мл) |
| чоловіки | 2.0-5.6 |
| жінки | 3.7-11.1 |
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ
- Ожиріння, метаболічний синдром, цукровий діабет 2 типу.
- Посилене харчування (надлишкове надходження поживних речовин).
- Хронічна ниркова недостатність.
- Гіпотиреоз.
- Стрес.
ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ
- Голодування (недостатнє надходження поживних речовин).
- Зниження маси тіла (ваги).
- Ожиріння, пов’язане з генетичним дефіцитом лептину.
- Значні фізичні навантаження.
- Гіпертиреоз.
- Хронічні запальні захворювання (туберкульоз, ревматоїдний артрит, псоріаз).
- Злоякісні новоутворення.
- Дефіцит сну.
ІНТЕРФЕРУЮЧІ ФАКТОРИ
Продукція лептину стимулюється естрогенами та пригнічується тестостероном, тому концентрація лептину у жінок вища, ніж у чоловіків. Концентрація лептину змінюється протягом дня: високі рівні характерні для ранкового та вечірнього годинника. Частка зв'язаного з розчинним у плазмі рецептором лептину (неактивної форми гормону) може становити до 80% загальної концентрації цього гормону.
